Класична ситуація переїзду: скринька на новому сервері вже створена, домен ще вказує на старий, і mail.вашдомен відкриває не те, що потрібно. Підключитися до обох скриньок можна й так — але не через IP, як радить половина інструкцій. Нижче розбір, чому IP найчастіше не спрацює і що використовувати замість нього.
Чому ім’я сервера веде не туди
Адреса mail.вашдомен — це звичайний DNS-запис вашого домену. Доки ви не перемкнули його на нового провайдера, він указує на старий сервер, і будь-який клієнт, зокрема наш, потрапить саме туди. Це не помилка налаштування, а нормальна робота DNS.
Звідси практичне правило: під час переїзду не можна користуватися одним і тим самим ім’ям для обох боків. Потрібні дві різні адреси — та, що веде на старий сервер, і та, що веде на новий.
Що використовувати замість IP
У кожного хостингу є власне ім’я поштового сервера, яке не залежить від вашого домену: щось на кшталт mail.хостер.tld, imap.хостер.tld або srv12.хостер.tld. Воно вказане в панелі керування, у розділі налаштування поштового клієнта, і в листі, яким провайдер підтверджував створення скриньки.
Саме це ім’я потрібно вводити для нового боку, а власне mail.вашдомен залишити для старого — доки запис ще веде на нього. Обидва боки доступні одночасно, і перенесення йде як зазвичай.
Стара скринька: mail.вашдомен — доки DNS показує на старий сервер.
Нова скринька: власне ім’я хостингу з панелі керування.
Після перемикання DNS обидва боки знову доступні за вашим доменом, а повторний запуск добере листи, що надійшли під час переїзду.
Коли IP усе ж працює
Поле сервера приймає IP-адресу, але з’єднання відбудеться лише якщо TLS-сертифікат сервера виписано на цю IP. Такі сертифікати трапляються — у частини хостингів і в корпоративних мережах із внутрішнім центром сертифікації, — але це рідкість: майже всі сертифікати виписують на ім’я.
Ми звіряємо сертифікат саме з тим, що введено в полі, і не даємо вимкнути перевірку. Це не прискіпливість: перемикача «не перевіряти» достатньо, щоб пароль від пошти пішов на чужий сервер, який відрекомендувався вашим. Якщо сертифікат не збігається, у журналі видно, яке ім’я очікувалося, — саме за цим рядком і знаходять правильну адресу.
Порядок переїзду без втрати листів
Перенесення не потребує зупиняти пошту й не змінює джерело, тому його роблять до перемикання домену, а не після.
Створити скриньки в нового провайдера і переконатися, що місця вистачає.
Перенести пошту, доки домен ще працює по-старому: користувачі нічого не помічають.
Перемкнути MX-записи домену на нового провайдера.
Через добу запустити перенесення повторно: воно добере листи, які за час перемикання встигли надійти на старий сервер. Дублікатів не буде — уже перенесені листи пропускаються.
Можна, поле її приймає. Але підключення пройде лише якщо сертифікат сервера виписано на цю IP, а це рідкість. Перевірку сертифіката ми не вимикаємо ні ключем, ні позначкою.
Що робити, якщо сертифікат сервера самопідписаний?
Випустити нормальний: Let’s Encrypt безкоштовний і налаштовується за кілька хвилин. Це правильніше, ніж шукати спосіб обійти перевірку, — і корисно не лише для перенесення.
Де взяти ім’я поштового сервера хостингу?
У панелі керування, розділ «Пошта → Налаштування поштового клієнта». Там само зазвичай указані порти. Якщо панелі немає, ім’я є в листі від провайдера під час створення скриньки.
Чи створить повторний запуск дублікати?
Ні. Уже перенесені листи пропускаються, у журналі вони видні як skipped. Саме тому повторний запуск після перемикання домену безпечний.
Дізнайтеся обсяг своєї скриньки. Це нічого не коштує.
Підключіть два сервери, подивіться розмір і вирішуйте. Або заберіть клієнт і тримайте все в себе.